Дещо про вибори

 Після закінчення президентських виборів, важливим предметом обговорення у суспільстві стали вибори до місцевих рад.

Вчора всі свідомі громадяни зробили свій вибір.

 Хто ж тепер входив до списку кандидатів у депутати?

 Окрім традиційно представлених осіб від різних політичних партій,  у списках можна було   зустріти і викладачів університетів, а що найцікавіше - священнослужителів, ченців.

 Як відомо, за Статтею 38 Конституції України: громадяни мають право...вільно обирати і бути обраними до...органів місцевого самоврядування.

  Так, все ніби нормально та прийнятно. Але, як сприймає простий народ таких «кандидатур»? Церква, звичайно, не може бути відокремлена від загальнополітичних та суспільних процесів. Та чи варто вищим духовним особам іти в політику? Тут цікаво було почути думку народу. Тому опитавши кілька десятків людей різного віку, яких зустріла на вулиці, почула таке:

  «Мені гидко чути "проповідь" монаха чи священнослужителя, де він популяризує свої політичні інтереси. Я приходжу до Храму, щоб відпочити, а не послухати чергові політичні дебати. Духовне і політичне життя не варто змішувати в одному глеку. Церква й так вже розколота і мітинг з прапорами і гучномовцями під престолом - це вже занадто!!!»

    «Священнослужителі, монахи нехай займаються тим, з чим зв’язали своє життя - з Богом, а в політиці нічого Божественного немає, а навіть навпаки…»

   «Я думаю, що місія ченців служити Богу, а не битися за владу.»

   «...коли релігійні діячі пруться в політику - це убого...»

   « На мою думку,кожен має право вибору.....Якщо священнослужитель впевнений, що його безпосередня участь в політичній діяльності позитивно вплине на життя земляків і він зможе налаштувати на ПРАВИЛЬНИЙ шлях інших політиків, і якоюсь мірою навести лад у суспільстві, то чому б і не спробувати свої сили...»

  Це лише кілька наведених прикладів. 98% опитаних думають однаково. Тому стає очевидним, що населення категорично проти таких депутатів. Мовляв «Кесарю кесареве...»
 З цього приводу цікаво було послухати і думку священнослужителів, які балотуються: «Всі думають, що будучи депутатами, ми матимемо з цього для себе якусь велику вигоду…Це не так, ми йдемо до влади відстоювати виключно інтереси народу…»
Так послухати, то всі політичні діячі вперто «відстоюють» думку народу. Чимало вже відстояли…

 Що ж, додати нічого. Все й так зрозуміло.  Для чого церковнослужителям відстоювати думку народу, якщо сам народ цього не хоче? Адже, ченці - це виключно духовні особи, які присвячують своє життя лиш службі Богу і не повинні вдаватись у політику. Та чи дослуховуються вони до загальної думки людей?