Козацькі могили в селі Пляшева

Нещодавно розпочав свою роботу офіційний сайт села Пляшева - мальовничого куточка західної України. На сайті Ви зможете знайти цікаву інформацію про створення відомого музею-заповідника Козацькі могили, історію самого села, переглянути чудові фото та відео-матеріали. Цей веб-ресурс буде цікавим для людей, які вивчають історію, люблять природу та гарний відпочинок.

Добрий пастир?

Що таке церква? Для чого ми сюди приходимо? Як на мене, - це дім Божий, місце, де можемо помолитись, покаятись у своїх гріхах, полікувати душу...Звичайно, помолитись можна де завгодно. Проте, саме церква є тим місцем, де молитви мають найбільшу силу і найбільше почуті Всевишнім. Де посланники Бога вчать нас його заповідям, наставляють на вірний шлях, спонукають до життя справжнього християнина. Так, ніби все правильно, духовно. Та є одне АЛЕ. Чи дійсно наші отці виконують ту місію, призначену Господом Богом, ту, яку обрали самі?

Обідрана освіта або недоумкуватий міністр

Мабуть, вже всіх дістали ці необдумані реформи в освіті. Кожного тижня чуєш про якісь нові витівки нашого вельми шанованого міністра Табачника. То прийнята, то відмінена реформа, то не зрозуміло що з дванадцятирічною шкільною освітою. То введення обов'язкових платних "н" в університетах (добре, що студенти відстояли свою позицію). То перепис підручників з історії. 

 Що хоче цей недоумкуватий міністр? (Вибачте за грубість, та правди ніде діти)
 Українська мова йому непотрібна,він і спілкуватись нею не вміє. Зовнішнє тестування не потрібне. Києво-Могилянська академія теж не потрібна. Чи не схоже це на повтор історії? Російська імперія теж хотіла знищити академію, було заборонено читати лекції українською мовою. (Думаю, цього не написали б в нових підручниках з історії). Для чого?Щоб знищити вільний освітній та національний дух провідного українського університету. 

Про головне в житті

Нещодавно натрапила на кілька цікавих притч. Вони справили на мене велике враження і примусили багато над чим задуматись. Сподіваюсь, одна з них зацікавить і Вас.

Якось професор філософії на своїй черговій лекції взяв п'ятилітрову скляну банку й наповнив її каменями, кожний з яких був не менше трьох сантиметрів у діаметрі. Після чого запитав студентів, чи повна банка?

Всі відповіли: так, повна.

Тоді він відкрив банку горошку й висипав її вміст у більшу банку. Горошок зайняв вільне місце між каменями. Ще раз професор запитав студентів, чи повна банка?

Вартість часу

Уяви собі, що існує банк, який переводить Тобі кожного ранку суму $86.400. Сума, яка залишилася від цієї суми після денних витрат, не переходить на рахунок наступного дня. Вночі рахунок обнуляється. Що би Ти зробив з грошима? «Намагався б розтратити все до останньої копійки!» - скажеш Ти.

Насправді у кожного з нас є такий банк. Ім'я цього банку — час! Кожного ранку нам надається кредит в 86400 секунд. Кожної ночі рахунок обнуляється. Залишок не переходить на рахунок наступного дня. Немає мінуса на рахунку. Кожен день починає новий відлік. Якщо Ви не використали денний кредит — втрата лише Ваша. Немає дороги назад. Не можна позичити у наступного дня. Ми повинні жити теперішнім за рахунок того часу, який виділений Нам на даний день. Щоб досягнути чого небудь — використай правильно свій час!

Автобіографія з гумором!

Нещодавно в університеті дали завдання написати свою автобіографію. Недовго думаючи, я вирішила написати її у гумористичному вигляді(от як Остап Вишня колись). Група сміялась пів пари. Отож, читайте, що з цього вийшло....

. 

13 березня 1990 року, у мальовничому і славнозвісному селі, назва якому Пляшева, з’явився в дворі Ліскових лелека. У своєму дзьобі він приніс невеличкий згорток і поклав його на порозі будинку.  На дивні звуки вийшли чоловік з дружиною – Сергій та Олена. Розгорнувши подарунок, вони побачили мале дитя, яке дивилося на них здивованими очима. Це була я. Отож я стала їхньою дочкою. Охрестили мене Валентиною, дали прізвище Ліскова і по моєму татусеві я стала ще й Сергіївною. Мої батьки – хороші, освідчені люди, які працюють у нашому музеї,який носить звання Національного заповідника «Поле Берестецької битви»

Монумент героям. Автор А. Кущ.