Метелик

Вам доводилось бачити метелика серед  зими? Ні? Цікаво, які почуття б у вас викликало таке явище. А чому метелик завжди летить на вогонь?...

Людська душа…Чи не подібна вона до того ж метелика? Для мене це як дві копії…Адже вона така сама тендітна і чутлива. Вона так само має безліч забарвлень та відтінків. Хіба не подібно до того,  як з потворного кокона народжується це прекрасне створіння, так і душа з черствої  і не чутливої може стати світлою, чуйною…Хоча ні…Буває і навпаки… Хіба кожен в душі, подібно до того ж метелика, не тягнеться до вогню, думаючи, що там ми знайдемо тепло, світло, затишок . Натомість обпалюємо її тендітну на багатті людської жорстокості, брехні, лицемірства. Наші душі-метелики завжди хочуть лише тепла, затишку, любові, звичайного співчуття та доброти. Лише це, як цілющий нектар, не дає їм померти... Лише одиниці наважуються вилетіти на оманливе зимове сонце....просто слід навчитися боротись. Навчившись любити без усяких умов, ми здатні перетворити все і всіх навколо. Тоді й не страшно бути метеликом серед зими...